За січень–липень 2026 року від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України сягнуло $34 млрд — майже вдвічі більше, ніж за той самий період 2025 року. Якщо темпи липня збережуться до грудня, дефіцит може перевищити $62 млрд. Микола Климович, директор з розвитку бізнесу ТОВ «Міртен» вважає, що частину розриву можна закрити за рахунок перегляду адміністративних обмежень на експорт — насамперед нульової квоти на вивезення брухту чорних металів, діючої з 1 січня 2026 року.
Головні цифри 2026 року
$58,1 млрд — імпорт товарів в Україну за січень–липень 2026 року
$24,1 млрд — експорт товарів за той самий період
$34 млрд — від’ємне сальдо торгівлі товарами (проти $22,7 млрд роком раніше)
$2,4 імпорту припадає на кожен $1 товарного експорту
26,6% — зростання імпорту за рік; 3,9% — зростання експорту за рік
$62 млрд — прогнозний річний дефіцит за збереження темпів липня
$0,8–1 млрд — потенційний додатковий експортний виторг від лібералізації окремих обмежень
$131,9 млн — валютна виручка від експорту брухту чорних металів за 2025 рік (+44,5% до 2024 року)
Чому дефіцит зовнішньої торгівлі стрімко зростає
Все дуже просто: країна купує за кордоном дедалі більше, ніж здатна продати. І в такій ситуації кожен долар власного експортного виторгу набуває зовсім іншої ваги.
« Ми не можемо одночасно говорити про катастрофічний розрив між імпортом та експортом і власноруч спиняти українські товари, які мають попит на зовнішніх ринках. Експорт сьогодні — це насамперед валюта, яку країна заробила сама», — наголосив Микола Климович, директор з розвитку бізнесу ТОВ «Міртен».
За даними Державної митної служби, у січні–липні 2026 року Україна імпортувала товарів на $58,1 млрд, тоді як експорт становив лише $24,1 млрд. Від’ємне сальдо торгівлі товарами вже сягнуло $34 млрд, а на кожен долар товарного експорту припадає близько $2,4 імпорту.
Для порівняння: за аналогічні сім місяців 2025 року імпорт становив $45,9 млрд, а експорт — $23,2 млрд. Тобто за рік імпорт зріс приблизно на 26,6%, експорт — лише на 3,9%, а сам торговельний дефіцит збільшився з $22,7 млрд до $34 млрд — майже на 50%.
Воєнні фактори: втрати зернового експорту через атаки на порти
Ситуацію ускладнюють об’єктивні воєнні фактори. Значну частину експортних втрат Україна отримує через обставини, на які фактично не може вплинути. Особливо гостро це проявилося влітку через посилення російських атак на портову інфраструктуру та цивільне судноплавство, внаслідок яких Україна вже втратила близько третини потужностей для експорту зерна через чорноморські порти. За перші два тижні серпня експорт зерна скоротився приблизно на 75% у річному вимірі.
За оцінкою НБУ, через фактичне обмеження роботи чорноморських маршрутів Україна до кінця року може недоотримати близько $2,5 млрд валютної виручки, тоді як втрати аграріїв лише через здорожчання альтернативної логістики оцінюються приблизно у $3 млрд.
«Те, що ворог забирає у нас ракетами й дронами, ми не повинні додатково забирати у себе постановами та заборонами», — підкреслив експерт.
Сценарій на кінець року: дефіцит понад $62 млрд
Якщо припустити, що щомісячні обсяги зовнішньої торгівлі, зафіксовані у липні (імпорт — близько $8,8 млрд, експорт — близько $3,1 млрд), збережуться до кінця року, то за серпень–грудень:
річний імпорт може наблизитися до $102 млрд;
річний експорт — до $40 млрд;
торговельний дефіцит здатен перевищити $62 млрд.
«Зрозуміло, що це сценарний розрахунок. Але напрямок очевидний. І якщо ми бачимо, що “ножиці” між імпортом та експортом розходяться в “шпагат”, економічна політика має працювати на збільшення експорту, а не на його адміністративне скорочення», — зазначив Климович.
Кейс брухту чорних металів: чи спрацювала нульова квота
З 1 січня 2026 року уряд встановив нульову квоту на експорт брухту чорних металів, фактично припинивши його легальне вивезення з країни. Рішення пояснювалося необхідністю забезпечення стратегічною сировиною української металургії та машинобудування.
Однак дані Української асоціації вторинних металів (УАВтормет) показують протилежну динаміку:
за перші п’ять місяців 2026 року виробництво сталі в Україні скоротилося на 6%;
споживання брухту впало на 7,6%, до 604 тис. тонн;
у січні заготівля брухту скоротилася на 18,5%, постачання металургам — на 26,7%;
у січні–лютому заготівля впала вже на 41,1% у річному вимірі, закупівля брухту металургійними підприємствами — на 31,7%.
«Брухт не виникає нізвідки. Його потрібно зібрати, відсортувати, переробити, перевезти — а все це робить бізнес, який повинен мати економічний стимул працювати. Якщо внутрішній ринок не може спожити весь обсяг за економічно обґрунтованою ціною, а експорт закритий, заготівельник просто скорочує роботу», — зауважив Микола Климович.
За оцінками УАВтормету, після запровадження нульової квоти частина підприємств галузі була змушена призупинити або повністю згорнути діяльність. Асоціація оцінювала недоотримані державою податкові надходження приблизно у 200–250 млн грн щомісяця.
Водночас до запровадження обмеження металобрухт був стабільним джерелом експортного виторгу: за підсумками 2025 року Україна експортувала 448,68 тис. тонн брухту (+53% до попереднього року), а валютна виручка становила близько $131,9 млн (+44,5%).
«Ніхто не стверджує, що $132 млн самі по собі перекриють десятки мільярдів торговельного дефіциту. Питання зовсім в іншому. Якщо ми відмовляємося від $132 млн тут, від сотень мільйонів в іншому секторі, ще від якихось експортних можливостей у третьому — зрештою складається вже зовсім інша сума. Великий експорт починається саме з принципу: держава не повинна без достатньої причини забороняти бізнесу заробляти валюту для країни», — зазначив Климович.
Валютний ринок: чому власний експорт критично важливий
Станом на 1 серпня міжнародні резерви України становили близько $51,2 млрд. При цьому Національний банк регулярно продає значні обсяги валюти для компенсації структурного дефіциту пропозиції:
від початку літа до середини серпня НБУ продав на валютному ринку близько $12 млрд;
у червні обсяг продажу валюти становив близько $5,15 млрд;
у липні — ще $4,76 млрд;
за перші два повні тижні серпня — близько $2,12 млрд.
Тобто щотижня НБУ витрачає вже понад $1 млрд лише на підтримку балансу попиту та пропозиції.
Водночас стійкість резервів значною мірою забезпечується міжнародною фінансовою підтримкою. НБУ очікує, що у 2026 році пряма бюджетна підтримка міжнародних партнерів може становити близько $54 млрд, завдяки чому міжнародні резерви наприкінці року можуть зрости майже до $70 млрд.
«Міжнародна допомога сьогодні тримає величезну частину нашої фінансової конструкції, і за це ми вдячні партнерам. Але допомога — це ресурс, який нам дають. Натомість експорт — це гроші, які Україна заробляє сама: роботою підприємств, податками, зайнятістю, виробництвом. Сильна економіка не може будуватися лише на тому, що валютний дефіцит завтра перекриє черговий зовнішній транш. Вона має сама генерувати валюту», — переконаний експерт.
Чи вже переглядала Україна тимчасові експортні обмеження
Практика перегляду тимчасових обмежень в Україні вже існує:
обмеження на експорт коксівного вугілля та харчової солі у 2026 році не були продовжені;
триває дискусія про часткове відкриття експорту природного газу;
бізнес-асоціації домагаються перегляду обмежень щодо олійних культур;
запроваджене у 2025 році 10%-ве експортне мито на сою та ріпак викликало жорстку реакцію бізнесу — Європейська Бізнес Асоціація закликала його скасувати через затримки експорту, збитки учасників ринку та ризик втрати державою валютних надходжень; у 2026 році держава вже вдосконалює механізм звільнення виробників власно вирощеної продукції від сплати мита.
«Дискусію щодо експорту варто розглядати значно ширше — як питання ефективності тимчасових експортних обмежень, запроваджених державою в умовах війни. Адже сам факт існування таких обмежень не повинен автоматично означати їх безстрокову дію: якщо ситуація на внутрішньому ринку змінюється, держава має оцінювати не лише початкову мету заборони, а й її поточний економічний ефект», — вважає Климович.
Аудит обмежень і гнучкі квоти замість повної заборони
За орієнтовними розрахунками, навіть часткова лібералізація окремих експортних обмежень може розблокувати додатковий зовнішньоторговельний оборот на сотні мільйонів доларів щороку. За сприятливого сценарію потенційний валовий експортний виторг за окремими товарними групами може наближатися до $0,8–1 млрд — це приблизно 2–2,5% усього товарного експорту України за 2025 рік.
Микола Климович наголошує, що йдеться не про механічне скасування всіх заборон (зокрема тих, що пов’язані з обороною чи реальним дефіцитом стратегічних ресурсів), а про відмову від обмежень, економічна необхідність яких уже не підтверджується ситуацією на внутрішньому ринку. Щодо брухту він пропонує гнучкіший механізм — економічно обґрунтовану квоту або коридор для вивезення замість повної заборони чи повного відкриття кордону.
«Тут не повинно бути вибору між двома крайнощами — або все заборонити, або відкрити кордон без жодних запобіжників. Можна створити модель, за якої внутрішня металургія матиме гарантований доступ до необхідної їй сировини, а надлишок брухту працюватиме на економіку: приноситиме валюту, податки та підтримуватиме легальний сектор заготівлі. Сировина, якої внутрішній ринок об’єктивно не потребує, не повинна перетворюватися на заморожений економічний ресурс. Коли на внутрішньому ринку формується профіцит, заборона перетворюється із захисту промисловості на гальмо для економіки», — підсумував Микола Климович.
Джерело: пресреліз, 18.08.2026. Коментар — Микола Климович, директор з розвитку бізнесу ТОВ «Міртен». Дані Державної митної служби, НБУ, Української асоціації вторинних металів (УАВтормет).
