Українська логістика сьогодні перебуває у парадоксальній ситуації: з одного боку, через війну та експортні обмеження вона критично потребує швидких, точних і прозорих рішень, а з іншого — досі значною мірою керується вручну, через людей, телефони та Excel.

Це не питання “відсталості”, це питання швидкості змін, з якими людина фізично не здатна впоратись.

Про блокчейн, автоматизацію в Укрзалізниці, “вузькі місця” та готовність ринку до єдиного цифрового простору – в авторському матеріалі Щукліна Юрія Миколайовича, власника та керівник логістичних та ІТ компаній.

Цифрові двійники: що це насправді і навіщо вони бізнесу

У логістиці “двійники” вже існують — але в головах людей. Логісти й експедитори тримають у пам’яті образи вагонів, елеваторів, портів, підрядників, їхні можливості й обмеження. В Україні логістичні ланцюги досі будуються переважно так: мозок людини тримає “каталог образів” і на їх основі складає маршрут і план подій.

Щоб комп’ютер почав думати не гірше, ніж людина, йому також потрібні образи. В ІТ це називається цифровий двійник. Двійником може бути актив (вагон, авто, склад), персонал, і навіть бізнес-процес.

Бізнес-процес — це по суті формула: набір об’єктів із властивостями та правилами взаємодії.

Світ уже давно пішов цим шляхом: цифровий двійник — це не “гарна картинка”, а робочий інструмент управління.

Наприклад, порт Роттердам прямо описує цифровий двійник як цифрове представлення порту, яке включає інфраструктуру, рух суден, погоду та гідрологічні дані — як основу для ефективності й майбутньої автономності в акваторії порту.

Інший приклад — глобальна логістика. DHL у своєму тренд-звіті показує цифрові двійники як практичний інструмент для моделювання, управління активами й операціями, прогнозування сценаріїв і зниження ризиків у ланцюгах постачання.

Чому “правила” важливіші за технологію

Правила або вимоги диктує той, хто платить гроші, або той, у кого дефіцитна пропозиція, на яку попит перевищує пропозицію. Якщо ти хочеш потрапити зі своїм товаром у конкретний канал продажу — ти маєш відповідати правилам.

Наприклад, Walmart публічно вимагав від постачальників leafy greens забезпечити простежуваність “до ферми” в дуже короткий час і фіксувати події в ланцюгу постачання через IBM Food Trust (у їхніх матеріалах прямо зазначено очікування трасування “за секунди, а не за дні”).

І тут важлива проста бізнес-логіка: у ручному режимі для виконання таких правил потрібна армія людей, як наприклад зараз в Укрзалізниці. Автоматизація з двійниками й даними робить це масштабовано та за секунди.

Цінність цифрових двійників для управління ризиками

Цінність №1 — швидкість і чистота інформації

Якщо цифровий двійник сам генерує про себе дані (телеметрія, сенсори), ти знаєш про подію в ту саму мить, а не через ланцюг “побачив → подумав → доповів →підредагував → передав”.

За три години поїзд може проїхати сотні кілометрів, а вантаж — уже не там. Людина не здатна отримувати й обробляти дані з тією швидкістю, з якою рухаються гроші, інформація й відбуваються зміни.

Через це логістика в Україні системно створює збитки: подія (погода в порту, вікна на залізниці, зміна режиму) вже сталася, а команди припинити/перенаправити потоки ще не дійшли.

Зміни керують людьми, а не люди змінами

Поки людина спить, зміни накопичуються — і накопичуються ризики та витрати, які потім списуються на витрати, втрати чи собівартість.

Цінність цифрових двійників для управління потужностями

Будь-який здоровий бізнес хоче, щоб його активи працювали максимально рівно й передбачувано: елеватор, термінал, парк вагонів, тяга. Але щоб не було черг, простоїв і зайвих витрат — події треба планувати завчасно так, щоб у “воріт” стояв не натовп, а один наступний.

Це питання не тільки фізичних потужностей, а синхронізації намірів і планів з цими параметрами «потужності».

І тут ключова річ: цифровий двійник “живий” — на відміну від примарного образу в голові. Він має “органи чуття”: трекер, датчик, камера, сканер. Система бачить, що вагон під’їхав, і не треба посилати людину “подивитися”. Двійник передає дані в цифрову копію, цифрове відображення бізнес-процесу, яка керує подіями.

ШІ, маршрути, великі дані та пошук “вузьких місць”

Логістика — це завжди великі дані. Щодня рухаються десятки тисяч вагонів і сотні тисяч авто. Але прогнозування затримок і пошук вузьких місць можливі тільки тоді, коли є дані про наміри: хто куди і на коли планує.

Якщо наміри приховані — виникає “пробка”, бо люди просто приїхали, не знаючи, що потужність уже заброньована іншими.

У світі оптимізація маршрутів давно є промисловим інструментом, а не теорією. UPS через ORION показав масштаб ефекту: це система, яку INFORMS описує як рішення, що при повному розгортанні дає сотні мільйонів доларів економії на рік за рахунок оптимізації маршрутів і зменшення пробігу.

Суть не в тому, що “ШІ магічний”, а в тому, що є правила, дані, наміри й дисципліна виконання.

В Україні ж прогнозування затримок практично неможливе на рівні ринку: монопольний перевізник не створює симетричного обміну даними, а учасники ринку не бачать загальної картини намірів. Тому “вузькі місця” виявляються або в головах логістів, або тоді, коли ти вже приїхав у затор.

Моніторинг вагонів, датчики, GPS і аналітика простоїв

Станом на сьогодні в Україні моніторинг вагонів здебільшого робиться людьми: вагонник “слухає” й “дивиться”, машиніст приносить поїзний лист, дані вводяться вручну. Аналітика простою часто формується так, щоб “нікого не звільнили”, а отже дані, до яких торкнулася людина, стають нерелевантними для управління.

Датчики й трекери принципово інші: вони працюють постійно, точні, не залежать від страху відповідальності й не “підмальовують реальність”.

На розвинених ринках телеметрія вагонів уже оформлена як продукт. Наприклад, Wabtec прямо описує Railcar Telematics як рішення, яке перетворює вагон на “підключений актив”, що передає локацію, стан і статус у реальному часі.

А RailPulse позиціонується як індустріальна інфраструктура даних, що використовує GPS і сенсори на вагонах для відстеження локації, технічного стану та “здоров’я” вагонів на рівні стандартів якості даних.

У нас же вагони масово не обладнані трекерами не тому, що “немає технологій”.
Технології є.
Проблема в тому, що коли ти підходиш до Укрзалізниці, вона каже: “дзвоніть мені”. На цьому будь-яка автоматизація обнуляється, бо автоматизація — це коли жодна людина не дивилась, не торкалась, не дзвонила, а рішення виконалось за правилом.

Смарт-контракти, блокчейн і “незмінні ланцюги даних”

У залізничній логістиці України блокчейн не став стандартом з тих самих причин: домінує людський фактор і неформальні домовленості.

Але смарт-контракти як логіка автоматичного виконання зобов’язань — це абсолютно робоча тема. У великих гравців (на кшталт Kernel чи Нібулон) елементи смарт-контрактної логіки вже працюють у своїх ізольованих контурах: якщо послуга надана, дані підтверджені — оплата проходить без дзвінків і “вирішення питань”.

Реальна задача таких рішень — довіра, швидкість операцій і боротьба з шахрайством. Логістика має працювати так, щоб “якщо запланував і заплатив — поїде”, як ми довіряємо купівлі квитка в застосунку Укрзалізниці.

Дані та інтеграція між учасниками ринку

ERP у великих гравців є. Але API-обміну між учасниками українського зернового й логістичного ринку практично немає.

Обмін даними між елеваторами, терміналами, перевізниками, експортерами — відсутній як система; максимум — між прямими контрагентами.

Ніхто не обмінюється намірами й бронюванням потужностей на рівні ринку.

Через це ризики:
● не управляються,
● сумуються по ланцюгу,
● закладаються в собівартість,
● і в кінцевому підсумку оплачуються виробником.

Ринок не готовий до єдиного цифрового простору, бо кожен бореться за себе і будує ізольований простір. Без стандартів (термінів, договорів, норм, швидкостей) і без “правил гри” не буде автоматизації. Це не може зробити один учасник ринку — тут потрібна державна ініціатива й рамка.

Критичним інструментом я вважаю телеметрію транспортних засобів (вагонів і авто) як базу для ліквідації “темних місць” і причин міжопераційних простоїв. Коли немає темних зон — система починає їздити швидше просто тому, що не можна ховати реальність.

Про кібербезпеку

Кібербезпека — не унікальна проблема логістики. У нас у смартфоні банк, картка, платежі — і ми не живемо в паніці, бо банк інвестує в захист і дублювання. Так само і в логістичних системах: це питання архітектури, стандартів і інвестицій, а не “страшилка”, яка має зупиняти цифровізацію.